Під час проведення КМГО «Взаємодопомога вільних людей» заходів в рамках проекту «Захист трудових прав – попереджений, означає озброєний!», підтриманого Міжнародним Фондом „Відродження”, дуже часто у присутніх виникають питання, щодо поновлення на роботі працівника незаконного звільненого у разі зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Одразу слід зауважити, що ці питанння вирішуютья ще в суді під час розгляду справи про поновлення на роботі незаконо звільненого працівника.

Суди під час розгляду трудових спорів, пов’язаних зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, з’ясовують, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках — правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суди не обговорюють питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Після винесення позитивного рішення на користь працівника, необхідно за заявою отримати виконавчий лист з яким в подальшому необхідно звернутися до органу державної виконавчої служби за місцем знаходження підприємства, де разом із заявою пред’явити виконавчий лист до виконання.

З цього часу розпочинається стадія виконання рішення суду. Органи державної виконавчої служби в своїй діяльності керуються ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконвчих дій. Одразу необхідно звернути увагу, що виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, але негайне виконання рішення суду це не означає, що воно буде виконано одразу. Це лише деякі моменти які прискорюють виконання рішення суду, наприклад: у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню добровільний строк, (до 7-днів) встановлений частиною другою статті 25 ЗУ «Про виконавче провадження» не надається.

Порядок виконання рішень зазначеної категорії передбачений ст. 76 Закону, а саме:

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою — підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У випадку невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою — підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідальність за невиконання рішення, про поновлення на роботі передбачена статтею 89 Закону, а саме до власника застосовуються такі заходи впливу:

штраф — фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб — від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника — юридичну особу — від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Тобто Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено ніяких підстав для невиконання рішення суду про поновлення на роботі у разі зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, всі ці питання повинні вирішитися, ще в суді. Також необхідно звернути увагу, що строк виконання рішень немайнового характера (рішення про поновлення на роботі незаконо звільненого працівника і є рішеням немайнового характеру) становить два місяці. За такий строк відповідно до чинного законодавства неможливо ліквідувати жодне підприємство, кому б воно не належало.

Від себе хочеться додати, що штрафні санкції за невиконання рішень суду про поновлення на роботі незаконо звільненого працівника на мою думку недостатні. Порушення права на працю гарантоване Конституцією України оцінюється меньше ніж деякі штрафи за порушення правил дорожнього руху.

В.В.Масленников