ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯТРОГЕНІЇ ЯК
ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ.................................................................................................... 7
1.1. Поняття ятрогенії в медичній та психологічній
науці............................. 7
1.2.
Класифікація ятрогеній............................................................................ 13
1.3.
Причини виникнення ятрогеній.............................................................. 18
Висновок
до першого розділу....................................................................... 28
РОЗДІЛ
2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ ЯТРОГЕННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ................................................................................... 29
2.1.
Психологічні аспекти внутрішньої картини ятрогенної хвороби........... 29
2.2.
Психологічні особливості особистості при ятрогенних захворюваннях............. 43
Висновок
до другого розділу........................................................................ 50
РОЗДІЛ
3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХВОРИХ ЯТРОГЕННИМИ
ЗАХВОРЮВАННЯМИ...... 51
3.1.
Мета, гіпотеза, методи та етапи дослідження.......................................... 51
3.2.
Аналіз результатів дослідження............................................................... 54
3.3.
Особливості психопрофілактичної та психотерапевтичної роботи з ятрогеніями........................................................................................................................ 64
Висновок
до третього розділу....................................................................... 79
Висновки........................................................................................................ 80
Список
використаної літератури................................................................... 83
Додатки.......................................................................................................... 88
ВСТУП
Актуальність
теми дослідження. Протягом двох останніх десятиріч XX століття в
розвитку медичної психології з’явилися принципово нові тенденції, які з одного
боку, несуть благо людям, з іншого - таять в собі велику небезпеку. Досягнуті
грандіозні успіхи в пізнанні і розшифровці якнайтонших процесів життєдіяльності
людського організму і його лікуванні. Разом з цим значно зросла небезпека нанесення
шкоди пацієнту в процесі надання психологічної допомоги.
Вітчизняні
і зарубіжні дослідження, присвяченої проблемам якості психологічної допомоги,
свідчать про неухильне зростання ускладнень діагностики і лікування і
збільшенні захворювань, розвиток яких обумовлений дефектами наданої
психологічної допомоги. Ці ускладнення і захворювання названі експертами
Всесвітньої організації охорони здоров'я ятрогеніями. За даними ВООЗ ятрогенії
зустрічаються у 20% хворих і складають 10% в структурі госпітальної смертності.
При цьому 60% ятрогеній взагалі не розпізнається, а 25% цього захворювання не
підлягає лікуванню навіть за допомогою психотерапії. Ситуація, що склалася,
розглядається медичною і психологічною світовою громадськістю як епідемія,
обумовлена науково-технічним прогресом, як „чума” XX століття.
Ятрогенії можуть мати летальний результат, збільшують витрати на лікування,
роблять людей неповноцінними, знижують якість їх життя. Тим самим порушуються
конституційні права громадян на життя, охорону здоров’я і отримання медичної та
психологічної допомоги, необхідної для збереження життя і покращення фізичного
і психічного здоров’я. В цьому полягає величезна соціальна шкода, яка
наноситься ятрогеніям.
Учені-медики прогнозують в найближчому майбутньому зростання числа ятрогеній,
що спричиняють за собою порушення функцій організму, втрату працездатності,
смерть людини. Це турбує громадськість і вимагає посилення боротьби з
ятрогеніями не тільки заходами цивільно-правової і дисциплінарної дії, але і
силою кримінального закону. В той же час стає актуальною і необхідність захисту
лікарів і психологів від необґрунтованих претензій до них з боку клієнтів.
Відомо,
що сформована в клінічній парадигмі внутрішня картина хвороби може стати другою
натурою людини і, як показали численні спостереження, здатна впливати на
розвиток захворювання. Використовувана наукова термінологія стає не тільки
метамовою спілкування фахівців, але й складовою частиною світогляду, культури,
тобто колективної свідомості, Приватний приклад психоаналізу демонструє, як
поведінка, сформульована в наукових колах, одержуює філософсько-світоглядну
інтерпретацію й, стаючи надбанням культури, впливає на індивідуальну й
колективну свідомість. До появи вчення 3.Фрейда просто не існувало пацієнтів,
обтяжених комплексами Едіпа, Електри, кастрації та ін. Сформульовані уявлення
створюють у нас структуровану свідомість, фіксуючи мислення в закінчених
інтелектуальних побудовах і визначають стереотипи поведінки.
Системний
аналіз дозволяє продуктивно розглядати психологію хворого не тільки як суб'єкта
хвороби, але і як суб'єкта лікувального процесу, який приймає участь у ньому,
що переживає його і впливає на його ефективність. Основою вивчення внутрішнього
світу хворого, психологічної картини захворювання і психотерапевтичного процесу
є система відносин його особистості - самооцінка, ставлення до інших, до
хвороби, до лікування.
Хвороба
як стресова ситуація в житті клієнта активує систему значимих відносин, вищих
регуляторних механізмів, що виявляються в умовах хвороби і лікування, з одного
боку, у характерних способах сприйняття переживань і оцінок, а з іншого боку -
в особливостях пристосувальної поведінки. Найбільш адекватним цим цілям є
підхід, що враховує три площини розгляду терапевтичної динаміки: соматичну,
психологічну і соціальну.
У
вітчизняній клінічній психології великий внесок у вивчення проблеми ятрогенії
внесли такі відомі клініцисти і психологи, як Р.А.Лурія, Е.А. Шевальов, Е.К.
Краснушкін, Н.Н. Петров, К.А. Скворцов, В.Н.Мясищєв, М.С. Лебединський, К.К.
Платонов, В.М. Банщиков, А.Ф. Білібін, Л.Л.Рохлін і багато інших. Однак,
незважаючи на це, багато питань психології хворого залишаються актуальними і в
даний час.
Таким
чином, актуальність даної роботи полягає у важливості для медичної психології
знання ятрогеній та психологічних особливостей хворих ятрогенними
захворюваннями, що знаходяться в різних відділеннях.
Об'єктом
дослідження є ятрогенія як психологічна проблема.
Предметом
дослідження є психологічні особливості хворих ятрогенними
захворюваннями, що знаходяться в різних соматичних відділеннях.
Метою даної
роботи є виявити індивідуально-психологічні особливості хворих ятрогенними
захворюваннями, а саме: типи акцентуацій, ступінь нервово-психічної
нестійкості, схильність до виникнення неврозу.
Завдання
дослідження:
1. Проаналізувати
стан досліджуваної проблеми у психологічній та медичній теорії на практиці.
2.
Виявити механізми та умови виникнення ятрогеній.
3.
Дослідити типи акцентуацій, ступінь нервово-психічної нестійкості, ступінь
імовірності виникнення неврозу.
Відповідно
до мети і завдань дослідження була сформульована гіпотеза: у людей, що
перебувають під негативним впливом гострої психотравми від ятрогенних
захворювань, ступінь схильності до неврозу тісно взаємозалежна й корелює з
акцентуйованими рисами їхнього характеру.
Методи
дослідження:
1.
Теоретичні – аналіз, синтез, порівняння психологічної та медичної літератури по
даній проблематиці;
2.
Емпіричні - спостереження за поведінкою та особливостями психодіагностичного
обстеження хворих; методика на визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда;
методика визначення нервово-психічної
стійкості й ризику дезадаптації в стресі „Прогноз”; методика
експрес-діагностики неврозу К. Хекка й X. Хесса.
Практичне
значення дослідження визначається тим, що основні його положення,
висновки і рекомендації можуть бути використані медичними психологами,
медичними працівниками для попередження та ефективного усунення розвитку
ятрогенних захворювань.
Експериментальна
робота проводилась протягом місяця на базі Кіровоградської обласної лікарні.
Досліджувалися 24 чоловіки різного віку, статі, професії,
соціально-психологічного орієнтування і родинного стану. Відбір проводився
також за статевою ознакою, а саме: 12 жінок та 12 чоловіків. Віковий діапазон
досліджуваних від 19 до 59 років.
| 
