З М І С Т

 ВСТУП................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ.............................................. 8

1.1.Історія розвитку права власності на Україні........................................ 8

1.2.Поняття власності згідно чинного законодавства України..................... 13

1.3.Принципові засади побудови відносин між власником і суспільством...... 24

1.4.Приватна власність в умовах економічного розвитку держави............... 31

РОЗДІЛ 2. ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГРОМАДЯН.................................. 37

2.1.Конституційні засади забезпечення права власності громадян................ 37

2.2.Загальні умови виникнення права приватної власності у громадян........... 42

2.3.Об´єкти права приватної власності у громадян .................................... 48

2.4.Здійснення громадянами права приватної власності................................ 55

РОЗДІЛ 3. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ .......................................... 59

3.1.Форми власності................................................................................. 59

3.2. Використання права власності юридичними особами................................ 61

3.3. Правові форми і методи захисту власності.............................................. 77

3.4. Актуальні проблеми вдосконалення законодавчих засад забезпечення

 права власності......................................................................................... 81

ВИСНОВОК.................................................................................................... 93

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................... 95

ДОДАТКИ..................................................................................................... 100

ВСТУП

Право власності у конституціях різних країн визначається як одне з основних прав людини, вільне розпорядження власністю та її захист гарантуються законом. Підприємці та інвестори стверджують, що одним із найважливіших факторів, що стримують інвестиції та започаткування нового бізнесу в Україні є недостатня захищеність прав приватної власності, що вказує на надзвичайну актуальність дослідження даної теми.

Без захисту права приватної власності на результати праці та на її засоби неможливо створити повноцінну систему стимулювання праці та інвестування у виробничий капітал. Незахищеність прав власності створює стимули та умови для пошуку ренти — діяльності, яка, на відміну від пошуку прибутку, спрямована на отримання доходів, не пов’язаних з примноженням суспільного багатства. За таких умов легше відняти багатство в іншого, аніж створити щось корисне самому, і це веде до економічного занепаду. Тому саме захист прав власності є найголовнішим завданням держави у ринковій економіці.

Розвиток права власності в Україні відбувається одночасно із соціально-економічним розвитком суспільства, що зумовлює поступове вдосконалення законодавства. Важливим є визначення напрямів його вдосконалення. Насамперед потрібно брати до уваги те, що настав переломний період в історії українського суспільства, коли воно перетворюється на постіндустріальне. В такому суспільстві інакше будуються суспільні відносини, іншою е орієнтація людини на суспільні явища, по-новому визначається і роль права власності. В зв'язку з цим доцільною видається думка В. Л. Іноземцева, який дав характеристику постіндустріального суспільства. Він пише: "Стає все більше прибічників точки зору, згідно з якою сучасне людство поділене щодо засобів виробництва не за рівнем матеріального достатку, а за типом мети, до якої прагнуть люди, і цей поділ найбільш принциповий з усіх, які знала історія”. Дослідженням права приватної власності присвячено роботи багатьх науковців сучасності, зокрема це праці Штефана О.О., Лапусти М. Г., Сергеева А. П., Толстого Ю. К., Синенка В. О., Скловский Н. И., Суханов Е. А., Кондратюка Т., Ковальського В.С., Корецький М.О. та інших.

Право власності перестає бути самоціллю, воно дедалі більше набуває рис засобу, який використовується людиною для організації своєї самореалізації. Що під цим слід розуміти? Передусім людину потрібно розглядати в контексті цінностей, які набувають значення саме в постіндустріальному, а не в індустріальному суспільстві, яке належало до XX сторіччя і відходить разом з ним.

Виходячи з цього здатність скористатися правом власності (зміст якого складають правомочності володіння, користування і розпорядження) орієнтована на організацію підприємницької діяльності, в якій людина створює сама себе, і саме для якої набуває таких рис, як освіченість, працьовитість, набуття високої кваліфікації. І сама підприємницька діяльність в епоху постіндустріалізму набуває інших рис - створення та впровадження високих технологій, введення інновацій, широке використання електронних засобів у всіх видах діяльності. Все це зумовлює потребу в людях, які могли б опанувати зрослий рівень виробництва та його високоінтелектуальний характер. Виходячи з цього можна зазначити, що використання права власності в підприємницькій діяльності набуває певного цілеспрямованого характеру. Це, по-перше, створення нових видів виробництв, і,  по-друге, використання права власності для цілей формування осіб, здатних виконувати роботу, яка вимагає високої інтелектуальної кваліфікації, творчих підходів і неординарних рішень.

Тому якщо розглядати особливості права, яке опосередковує підприємницьку діяльність, слід сказати, що його засади належать до цивільного права, яке найкраще відповідає стану людини як суб'єкта права. "Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників", - визначено в ст. 1 Цивільного кодексу України. Такі риси цивільного права відповідають самостійному і незалежному становищу людини як суб'єкта права, а підприємницька діяльність є одним із найважливіших видів утвердження і самореалізації особи в суспільстві.

Суспільне виробництво формує відповідну спрямованість взаємовідносин, сутність якої полягає у привласненні людиною (колективом людей) предметів природи і продуктів суспільного виробництва, що дає можливість індивіду ста-витися до них «як до своїх, до власних». Цілком логічно, що коли для одного індивіда (суб'єкта) привласнене майно є "своє", то для іншого воно має бути "чуже" Однак привласнення, як правило, не може бути без відчуження. Тому варто погодитись з авторами, які вважають, що «власність одних людей чи їх колективів на майно невіддільно пов'язана з відчуженням даного майна від інших людей». Водночас подібне твердження не може бути в такій же мірі прийнятним, коли індивід привласнює результати власної праці. У такому разі привласнення майна одним індивідом не супроводжується відчуженням його від іншого індивіда.

Політичний стан України як незалежної держави вимагає передусім створення самостійної економіки. Більшість факторів, які сприятимуть консолідації української економіки в єдине ціле, в соціально-економічній та політичній сферах: це, зокрема, такі фактори, як існування незалежної суверенної держави та єдиної нації, а також існування приватної власності як основи побудови економіки. У поєднанні цих факторів буде формуватися розвиток законодавства, спрямованого на розвиток економіки країни.

Право як специфічна суб'єктивна надбудовна категорія не може створювати ці фактори, воно може лише або сприяти, або перешкоджати їх розвитку. В нинішній час ми ще не маємо усталеного законодавства, воно перебуває в процесі розвитку і становлення. І центральне місце при побудові правової системи будь-якої країни посідає право власності. Проблеми правовідносин власності тісно пов'язані з розвитком цивільного законодавства і цивільного права, всього громадянського суспільства в цілому.

Правові гарантії забезпечення основних конституційних прав громадян і, зокрема, права власності як одного з основних прав людини, що забезпечує усвідомлення нею особистої гідності і самоцінності, є однією з основних правових проблем сучасного розвитку права в Україні.

За всієї демократичності Конституції України вона сама по собі не в змозі всеохоплююче, докорінно вплинути на загальний стан юридичного буття країни. Українське суспільство потребує рішучих принципових змін самої суті, налаштованості правової системи, що має передбачати, по-перше, жорстке визначення самої спрямованості правових перетворень і, по-друге, "олюднення" українського права.

В сучасний період правова реформа зосереджена на корінних завданнях демократичного перетворення країни - на створенні правової основи демократії, ринкового господарства, наслідком чого має бути створення правової держави.

Але чітке визначення загальної перспективи перетворень правової системи вимагає виділення ключової ланки таких перетворень. І таким центральним пунктом має бути правове становище особи, забезпечення її прав. Тобто система права, побудована на принципах домінування публічних інтересів, має перетворитись на правову систему, де пріоритет належить волі та інтересам людини.

Україна гостро потребує законодавчого забезпечення високого становища кожної людини як автономної особи, ствердження невід'ємних, непорушних і абсолютних прав людини, її високої гідності. Необхідно не лише урівняти державу і особистість, а й значно підвищити особистість, створити кожній людині надійні засоби захисту, безвідмовно діючі механізми реалізації невід'ємних прав.

Це передбачає "олюднення" права, його розвиток на підставі сучасних досягнень та цінностей цивілізації. Правова реформа, що здійснюється нині в Україні, грунтується на базових завданнях демократичного перетворення - на створенні правової основи демократії, ринкового господарства і як підсумок -правової держави.

Формування ринкове орієнтованої економіки України висуває як одну із найактуальніших проблем сучасної цивілістичної науки створення науково-теоретичних основ та цілісної системи цивільного права, побудованих на принципово інших засадах, ніж ті, що існували за часів командно-адміністративної економіки.

Особливо необхідною є розробка теоретичних засад підвищення гарантій захисту прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи, всебічне дослідження відносин власності як однієї з гарантій захисту приватної сфери особи, відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі моральної.

Правове регулювання права власності має свої актуальні проблеми і перспективи вдосконалення та подальшого розвитку. Проблеми, що властиві регулюванню власних відносин, тісно пов'язані з загальною економічною і політичною ситуацією в країні і по своїй суті є логічним наслідком процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема регулювання права власності є актуальною тому, що цей процес впливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас.

Враховуючи обмеженість об'єму роботи я ставила перед собою задачу дослідити історію розвитку права власності на Україні, загальні положення права власності, принципові засади побудови відносин між власником і суспільством, реалізацію права власності суб’єктами власних правовідносин тощо.

Все це свідчить про актуальність обраної мною теми, оскільки нова соціальна реальність в Україні вимагає досконалих законів і досконалішого регулювання відносин власності.