План

Вступ................................................................................................. 3

1. Об’єкт складу злочину „Розбій”.........................................................  5

2. Об’єктивна сторона складу злочину „Розбій”........................................ 9

3. Суб’єкт складу злочину „Розбій”.......................................................  23

4. Суб’єктивна сторона складу злочину „Розбій”.....................................  25

Висновок ........................................................................................... 27

Література.......................................................................................... 30

Вступ

Згідно зі ст. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності" [5] предметом посягання на приватну власність громадян є майно, яке належить громадянам: жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Це майно може належати як одній особі, так і кільком особам за умови, що воно перебуває в їх спільній сумісній або частковій власності і якщо їх об'єднання не є юридичною особою.

Корисливі посягання проти приватної власності є "вічними" злочинами, що разом з некорисливими насильницькими злочинами створюють   ядро   кримінальної злочинності в усіх країнах світу й дістають дедалі більшого поширення [17; 273 ].

Корисливі посягання проти приватної власності поділяються на такі види:

•   не пов’язані з насильством над особою („тихі” злочини): крадіжка — таємне викрадення майна (ст. 185 КК України); грабіж без насильства — відкрите викрадення майна (ч. 1 ст. 186 КК України);   вимагання без насильства (ч. 1 ст. 189 КК України); шахрайство — заволодіння майном або здобуття права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України);

•   пов’язані з насильством над особою („гучні” злочини): умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України); розбій (ст. 187 КК України); вимагання, поєднане з насильством (ч. 2—4 ст. 189 КК України); бандитизм (ст. 257 КК України).

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України [1] кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК відпові­дальності за всі посягання на власність незалежно від її форми за­забезпечує всім суб'єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та Закон України "Про власність". За суб'єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності українського народу; б) право державної власності; в) право комунальної влас­ності; г) право колективної власності (у т.ч. підприємств, громадсь­ких організацій та інших об'єднань громадян); д) право приватної власності, у тому числі право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; е) пра­во власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підпри­ємств та міжнародних організацій [16; 162 ].