П л а н

Вступ................................................................................................. 3

1. Поняття та ознаки соціальних пільг................................................. 6

2. Класифікація соціальних пільг......................................................... 7 

2.1 звільнення від плати за житло та (або) кому­нальні

послуги або її зменшення.................................................................... 10

2.2 Першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення

житлових умов................................................................................... 12

2.3 Надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне

житлове будівництво........................................................................... 14

2.4 Право на безоплатне або пільгове придбання ліків......................... 15

2.5 Безоплатне або пільгове санаторно-курортне

лікування............................................................................................ 18

2.6 Право безкоштовного проїзду всіма видами пасажир­ського міського

(комунального) та приміського транспорту.......................................... 20

2.7 Соціально-трудові пільги................................................................ 22

2.8 Соціально-побутові пільги.............................................................. 24

Висновок............................................................................................. 27

Література

Вступ

            Законодавством передбачається надання державних соціальних пільг  з оплати послуг багатьом категоріям громадян. Право на пільги має понад третину населення країни. Визначається це право 46 законодавчими актами, у тому числі на пільги за професійною (службовою) ознакою - 22 законами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України. Відповідно пільги громадянам за соціальною ознакою надаються на підставі 24 законодавчих актів. Така кількість законодавчих актів свідчить про намагання держави на початку 90-х років захистити населення від нестабільності економічної ситуації і тим самим не допустити різкого зниження життєвого рівня громадян. Це призвело до знецінення самої ідеї надання державних соціальних пільг ветеранам війни та праці, ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям населення. В умовах докорінного реформування економіки України необхідна виважена державна соціальна політика надання пільг громадянам за соціальною ознакою, яка враховувала б особливості процесів економічних і соціальних перетворень. За останні 12 років було прийнято понад 25 законів, якими встановлено численні державні соціальні пільги громадянам. Однак за цей час не було прийнято жодного нормативно-правового акта, який би визначав єдиний порядок надання пільг громадянам. Відсутність системного нормативно-правового забезпечення надання державних соціальних пільг громадянам зумовлює труднощі під час практичного застосування порядку надання пільг, установлених законами. Через відсутність реальних даних про кількість осіб, які мають право на пільги (далі - пільговики), та вартість послуг, які повинні надаватися пільговикам, унеможливлюється впровадження уніфікованих підходів до визначення розміру видатків державного бюджету на відшкодування витрат надавачам послуг. Відповідно відшкодування вартості наданих пільг юридичним особам здійснюється в межах фінансових можливостей держави, внаслідок чого знижується якість і порушується порядок надання послуг. Порядок надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговикам, проте вартість наданих послуг юридичними особами залежить від тарифної політики надавачів послуг, а не від державного регулювання вартості пільги. На надання пільг громадянам за соціальною ознакою щороку потрібно близько 18 млрд. гривень. Незважаючи на те, що видатки державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення населення постійно збільшуються (зокрема у 2004 році обсяг усіх видатків зведеного бюджету зріс на 1,5 млрд. гривень порівняно з 2003 роком), постійно існує дефіцит фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення пільг. Частина населення (залежно від реєстрації місця проживання, доступу до розвинутої інфраструктури країни) взагалі не одержує пільг, на які мають право громадяни згідно із законодавством. По суті це - прихований дефіцит бюджету і фактор дестабілізації державної фінансової системи. Постійні спроби скасувати або звузити надання державних соціальних пільг окремим категоріям населення створюють соціальну напругу у суспільстві. На підставі аналізу існуючого порядку надання пільг з точки зору ефективності соціального захисту населення отриманий результат дозволяє твердити, що: діючий порядок надання пільг сформовано безсистемно, без урахування особливостей економічних процесів у країні та її фінансових можливостей; надмірне розширення категорій пільговиків за соціальною ознакою знецінює саму ідею надання пільг ветеранам війни та праці, ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям населення; сучасне недосконале нормативно-правове забезпечення надання державних соціальних пільг не сприяє вирішенню питань соціального захисту населення і приведенню чинного законодавства соціальної спрямованості відповідно до міжнародного права; пільги не виконують функції соціального захисту населення.