ЗМІСТ

ВСТУП ......................... .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . 3

РОЗДІЛ 1

ДОГОВІРНА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ВИД ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ  . . .8

1.1.    Соціально-правова природа юридичної відповідальності

1.3.    Поняття та загальна характеристика матеріальної відповідальності

13.2.   Підстава та умови матеріальної відповідальності

РОЗДІЛ 2 ВИДИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.....................................................................................36

2.1.  Види матеріальної відповідальності працівників

2.2. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників

2.3. Матеріальна відповідальність власника за шкоду, заподіяну працівникові

РОЗДІЛ 3

ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОРУШЕНЬ ДОГОВОРІВ ПРО ПОВНУ

МАТЕРІАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . ........................................................ 66

3.1.    Поняття та види порушень договорів про

повну матеріальну відповідальність

3.2.    Правові питання визначення розміру прямої дійсної шкоди,

заподіяної працівниками

3.3.    Порядок відшкодування шкоди, заподіяної порушенням договорів про повну матеріальну відповідальність   

ВИСНОВКИ ........................................ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . .  . . . .  .94

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ...................................................... . 104

                                                                  ВСТУП

 Актуальність теми. Після проголошення незалежності і прийняття Конституції Україна твердо стала на шлях побудови правової держави. Соціально-економічні перетворення, спрямовані на становлення ринкової економіки, потребують суттєвих змін механізму правового регулювання сучасних суспільних відносин, у тому числі й тих, що пов’язані з використанням найманої праці.

Конституція України [84] у статті 13 встановила, що власність зобов’язує. Вона визнається важливою соціальною цінністю, охорона і захист якої складають одну з функцій держави. Конституція встановлює рівність усіх суб’єктів права власності перед законом, надає їм рівні можливості реалізації та захисту своїх прав володіти, користуватися й розпоряджатися власністю. Законодавство України дозволяє власникам використовувати належне їм майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, залучаючи до неї на договірній основі працю фізичних осіб. Однією з форм реалізації фізичними особами своїх здібностей до праці виступають трудові правовідносини, у процесі реалізації яких постає життєве завдання – забезпечення цілості майна роботодавця, яке використовується у господарській діяльності. 

Стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Серед правових засобів охорони власності роботодавця від протиправних діянь найманих працівників важливе місце належить заходам матеріальної відповідальності за трудовим правом.

Норми інституту матеріальної відповідальності працівників, які формувалися в умовах адміністративно-командної системи, були зорієнтовані в основному на захист інтересів держави, охорону її власності. Перехід до ринкової економіки зумовив появу у правовому полі України великої кількості суб’єктів, заснованих на різних формах власності та у численних організаційно-правових формах діяльності. Їх існування потребує певних змін у правовому регулюванні відносин по реалізації заходів матеріальної відповідальності. Такі зміни мають відбуватися з огляду на гарантії прав і законних інтересів найманих працівників, враховувати економічні інтереси роботодавців.

У правовому регулюванні трудових і тісно пов’язаних із ними відносин відбувається звуження сфери централізованого й відповідно розширення сфери договірного регулювання, оскільки «перехід до ринку з необхідністю диктує децентралізацію правового регулювання праці» [65, с. 54]. Про зростання ролі договірного регулювання свідчать нормативно-правові акти, прийнятті останнім часом в Україні. Зокрема, розширено повноваження сторін колективних договорів та угод у регулюванні трудових і соціально-економічних відносин, встановлено порядок та умови укладення контракту як особливого виду трудового договору, в якому сторони можуть передбачати і взаємну матеріальну відповідальність.

Існування в трудовому праві договорів про повну матеріальну відповідальність за радянських часів, коли існувала переважно державна власність, виступало майже безумовною гарантією збереження власності державних підприємств, відшкодування заподіяної шкоди працівниками у повному розмірі без реального встановлення причин шкоди та істинних винуватців її виникнення. На сьогодні таке становище є неприпустимим. Договори про повну матеріальну відповідальність мають набути форми добровільної угоди сторін, за допомогою якої роботодавець і працівник, з урахуванням умов праці та господарської діяльності, можуть встановлювати взаємні права та обов’язки, спрямовані, перш за все, на забезпечення цілості майна роботодавця і врахування інтересів працівника, а потім – на відшкодування заподіяної шкоди. Такі договори мають стати дієвим засобом охорони права власності роботодавця в умовах ринкової економіки.

Підготовка проекту нового Трудового кодексу України, необхідність вдосконалення чинних нормативно-правових актів і усунення недоліків у практиці укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, контрактів потребують комплексного наукового дослідження проблем матеріальної відповідальності взагалі та договірної матеріальної відповідальності працівників зокрема, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є проведення комплексного дослідження правових проблем договірної матеріальної відповідальності працівників як виду матеріальної відповідальності в трудовому праві, а також вироблення на цій основі теоретичних засад правового регулювання договірної матеріальної відповідальності працівників і практичних рекомендацій щодо удосконалення трудового законодавства й правозастосовчої практики.

Виходячи з поставленої мети, автором окреслено наступні завдання:

–          проаналізувати правову природу і специфічні ознаки матеріальної відповідальності працівників як правового стану, з’ясувати її місце в системі юридичної відповідальності;

–          окреслити нові підходи до визначення підстав і умов матеріальної відповідальності працівників;

–          обґрунтувати існування в трудовому праві матеріальної відповідальності працівників і з’ясувати її значення в умовах ринкових відносин;

–          дослідити договір про повну матеріальну відповідальність як окрему юридичну підставу матеріальної відповідальності працівників і як правовий засіб регулювання певних правовідносин;

–          визначити коло суб’єктів договорів про повну матеріальну відповідальність і проаналізувати їх правове становище, дослідити порядок укладання таких договорів, з’ясувати їх зміст;

–          виробити та обґрунтувати відповідні рекомендації щодо удосконалення законодавства України у сфері матеріальної відповідальності.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є правове регулювання відносин матеріальної відповідальності працівників в умовах переходу до ринкової економіки.

Предметом дослідження є нормативні положення Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, що стосуються питань договірної матеріальної відповідальності працівників. Аналізуються постанови Пленуму Верховного Суду України, окремі правові акти зарубіжних країн, а також система наукових поглядів щодо обраної теми.

Методи дослідження. Дослідження базується на методах і прийомах наукового пізнання, основу яких складає загальнонауковий діалектичний метод. Правова природа і специфічні риси матеріальної відповідальності працівників досліджувалися за допомогою методу системного аналізу та порівняльно-правового методу. Системно-структурний метод застосовано для виокремлення елементів складу трудового майнового правопорушення. Вивчення договору про повну матеріальну відповідальність та обґрунтування існування в трудовому праві договірної матеріальної відповідальності проводилося за допомогою формально-логічного та порівняльно-правового методів наукового пізнання. Використання структурно-функціонального, формально-логічного та історико-правового методів дало змогу визначити коло суб’єктів договорів про повну матеріальну відповідальність та проаналізувати їх правове становище, дослідити порядок укладання договорів, їх зміст, розкрити особливості визначення розміру заподіяної шкоди та порядку її відшкодування.

Теоретичні висновки і практичні рекомендації базуються на вивченні наукової літератури, матеріалів енциклопедичного характеру, нормативного матеріалу і практики використання законодавства, досвіду зарубіжних країн з питань матеріальної відповідальності працівників.

Емпіричну базу дослідження складають узагальнені автором матеріали судової практики, а також матеріали, отримані під час вивчення практики укладення договорів про повну матеріальну відповідальність, контрактів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в сучасній науці трудового права України проведено всебічний аналіз правового регулювання відносин, які виникають під час укладання, зміни, припинення договорів про повну матеріальну відповідальність, а також правових наслідків порушення працівниками і роботодавцем своїх обов’язків за зазначеними договорами. Дослідження проведене виходячи із сучасних економічних умов, конституційних засад обов’язковості дотримання державою прав і свобод людини, рівності усіх суб’єктів права власності перед законом, необхідності реформування чинного трудового законодавства.

Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання матеріальної відповідальності працівників, зокрема проекту нового Трудового кодексу України, Порядку укладення з працівниками договорів про повну індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, нового Переліку робіт, при виконанні яких з працівниками можуть укладатися письмові договори про повну індивідуальну і колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, а також Типових форм договорів та інших нормативних актів. Це знайшло відображення у запропонованих автором пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів, а також проектах нових нормативних актів, направлених у вигляді доповідних записок у Верховну Раду України, Міністерство праці та соціальної політики України.

Запропоновані рекомендації сприятимуть вдосконаленню практики укладання договорів про повну матеріальну відповідальність, підвищенню рівня правової культури суб’єктів правовідносин.