ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. Правове регулювання робочого часу..................................... 6

1.1 Поняття робочого часу та його види...................................................... 6

1.1.1 Нормальний робочий час.................................................................... 8

1.1.2 Скорочений робочий час................................................................... 10

1.1.3. Неповний робочий час як різновид основного робочого часу................ 21

1.1.4 Надурочний робочий час як різновид робочого часу............................. 22

1.2 Правове регулювання режимів робочого часу........................................ 29

1.2.1 Загальні режими робочого часу......................................................... 30

1.2.2 Спеціальні режими робочого часу...................................................... 34

РОЗДІЛ ІІ. Правове регулювання часу відпочинку................................ 39

2.1 Поняття та види часу відпочинку........................................................ 39

2.2 Поняття та порядок надання відпусток................................................ 46

2.3 Види відпусток................................................................................. 58

2.3.1 Щорічні основні відпустки............................................................... 59

2.3.2. Щорічні додаткові  відпустки......................................................... 63

2.3.3 Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням....................................... 67

2.3.4 Творчі відпустки........................................................................... 71

2.3.5 Соціальні відпустки....................................................................... 74

2.3.6 Відпустки у зв’язку з переведенням та звільненням........................... 77

2.3.7 Відпустки без збереження заробітної плати...................................... 80

РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми та гарантій у сфері нормативного

регулювання робочого часу та часу відпочинку.................................. 82

ВИСНОВОК.......................................................................................... 94

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................... 99

ВСТУП

Право громадян на працю забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору  про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що вона досліджує такі основоположні інститути трудового права, як робочий час та час відпочинку, проблеми які виникають у зв’язку з реалізацією цих прав та державні гарантії їх забезпечення.

Робочий час як інститут трудового права є сукупністю юри­дичних норм, які регулюють тривалість робочого часу, його види, режим і облік робочого часу. Джерелами таких норм виступа­ють Конституція України, КЗпП, закони та підзаконні норматив­но-правові акти, норми колективних договорів.

Правове регулювання робочого часу має на меті, з одного боку, забезпечити виконання працівником необхідної міри праці, а з іншого — забезпечити охорону праці й право працівника на відпочинок.

Право працюючого на відпочинок гарантовано ст. 45 Конституції України [1], забезпечується низкою спеціальних заходів. Зокрема, в законодавстві передбачаються вихідні й святкові дні, обов'язок роботодавця надати працівникові щорічну та інші відпустки; для певних категорій працівників законом встановлюється скорочена тривалість робочого часу тощо.

Право на відпочинок - одне з головних прав людини і громадянина, що законодавчо закріплене в Конституції України і підтверджується загальновизнаними у всіх цивілізованих країнах нормами міжнародного права. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку , а також щорічної оплачуваної відпустки. Питання державних гарантій і відносин, пов'язані з мінімальною тривалістю відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, а також інші умови реалізації цього права, як зазначається в Конституції, визначаються чинним законодавством : Кодексом законів про працю України , Законом України „Про відпустки" від 15 листопада 1996р. [2] та іншими законами і нормативно - правовими актами України.

Це конституційне право конкретизується вітчизняним законодавством, зокрема, Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року та іншими законами України, рядом підзаконних актів, які спираються на основні положення міжнародно-правових документів, серед яких, зокрема, і конвенція "Про щорічні оплачувані відпустки", прийнята Генеральною Конференцією Міжнародної Організації Праці від 4 червня 1936 року. Нагадаємо, що згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною нашого національного законодавства. Ряд міжнародних конвенцій присвячений захисту трудових прав у га­лузі умов і охорони праці.

Закон України "Про відпустки", крім основної щорічної оплачуваної відпустки, передбачає й інші види оплачуваних відпусток, зокрема, додаткові відпустки, творчі, соціальні (у зв'язку з вагітністю і пологами, додаткові працівникам, які мають дітей) та інші, а також відпустки без збереження заробітної плати.

Мета і завдання дослідження.

Метою даної роботи визначення понять робочий час та час відпочинку як правових категорій, особливості застосування законодавства що регламентує робочий часта час відпочинку щодо окремих категорій працівників. У дипломній роботі розглядається і таке питання, як можливість розподілу відпустки на частині : досліджується, з чиєї ініціативи відбувається цей розподіл, чи можна без згоди працівника достроково відкликати його з відпустки. У яких випадках можна перенести відпустку. Чи можна одержати компенсацію за невикористану відпустку і при яких умовах.

Предмет та об’єкт дослідження.

Предметом дослідження є: робочий час та особливості цого розподілу, скорочений та неповний робочий час, нормування робочого часу;  особливості надання відпусток різних видів та різним категоріям працівників, оплата праці під час відпусток. Об'єктом вивчення даної наукової роботи є регламентування робочого часу та гарантоване чинним законодавством України право на відпочинок та правове регулювання відпусток. У процесі дослідження використано значну кількість інформативних джерел з проблем законодавчого врегулювання робочого часу та часу відпочинку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці, присвячені питанням правового регулювання робочого часу та часу відпочинку, проблемам дотримання відповідного законодавства та  контролю за його дотриманням.