Правове регулювання трудових відносин

З М І С Т

ВСТУП.......................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН .......................................................................... 6

1.1.   Поняття та види трудових правовідносин ................................................ 6

1.2 Юридичний зміст трудових правовідносин ................................................. 9

РОЗДІЛ ІІ. СУБЄКТИ ТА ДЖЕРЕЛА НОРМАТИВНО –

ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН......................................... 11

2.1  Суб’єкти трудових відносин.................................................................... 11

2.2 Закони України як джерело регулювання трудових відносин .................... 21

2.3 Підзаконні нормативно – правові акти як джерела регулювання

трудових відносин ........................................................................................ 26

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХВИДІВ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ....35

3.1 Правове регулювання індивідуальних трудових правовідносин ............... 35

3.1.1 Правове регулювання зайнятості та працевлаштування ...................... 35

3.1.2 Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку........................ 45

3.1.3 Правове   регулювання оплати праці .................................................... 66

3.1.4 Правове регулювання трудової дисципліни та

відповідальність в трудових відносинах ...................................................... 83

3.1.5  Правові засади охорони праці............................................................. 92

3.2 Правове регулювання колективних трудових правовідносин................... 100

3.2.1 Правове регулювання колективних договорів та угод........................... 100

3.2.2 Правове регулювання вирішення колективних трудових спорів............ 106

ВИСНОВОК................................................................................................... 113

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................. 115

ВСТУП

Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять правової науки. Теоретики права визначають правовідносини як суспільні відносини, врегульовані нормами права. В науці тру­дового права проблемам трудових правовідносин присвячено фундаментальні праці (Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. — М., 1948; Карпушин М.П. Социалистическое трудовое отношение. — М., 1958; Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. — М., 1977; Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. — К., 1984). Останніми роками ця проблема стала предметом докторської дисертації львівського вченого П.Д. Пилипенка [24].

У теорії трудового права прийнято переважно говорити про єдине трудове правовідношення. Такий підхід свого часу забез­печив значний крок уперед у розвитку науки трудового права шляхом обґрунтування особливостей, притаманних трудовим правовідносинам, на відміну від цивільних правових відносин, що дають змогу визнати трудове право самостійною галуззю права.

Водночас майже всі автори виділяють комплексний характер трудового правовідношення. С.С. Алексеев на прикладі трудового правовідношення продемонстрував поєднання багатьох груп правовідносин, кожне з яких у свою чергу має досить складну структуру [25, ст. 108].

Сучасні дослідники обґрунтовують ідею про існування не комплексного трудового правовідношення, а про комплекс трудових правовідносин, різних за своїм змістом і значенням [26, ст. 127—132]. На нашу думку, такий підхід відповідає сучасному розвитку трудового права і заслуговує на підтримку.

Важливим етапом у дослідженні трудових правовідносин у науці трудового права стали монографії С.О. Іванова, Р.З. Лівшиця, Ю.П. Орловського, А.Р. Мацюка, котрі обґрунтували ідею про індивідуальні й колективні трудові правовідносини, які в сучасних умовах дістали підтвердження новими аргументами, враховуючи нове трудове законодавство, а також зарубіжний досвід.

Однією з найважливіших сфер життєдіяльності людини є трудова діяльність, реалізація якої дає їй змогу не лише отримати певні матері­альні блага, а й задовольнити свої природні бажання на самореалізацію особистісних здібностей і можливостей.

Нині сфера застосування праці порівняно з попередніми роками знач­но розширилась. Крім традиційної форми трудової діяльності, якою зав­жди була праця робітників і службовців на державних і громадських підприємствах, в установах і організаціях, праця колгоспників і пра­цівників споживчої кооперації та ін., виникли й розвиваються її нові форми. Це приватне та колективне підприємництво, індивідуальна тру­дова діяльність, різноманітні форми кооперативної діяльності.

Звичайно, Україна, як і більшість пострадянських республік, віднесених до країн з перехідною економікою, переживає не кращі часи. Багато проблем і невизначеності в політичній, економічній і соціальній сферах. А втім поступово, важко, але наполегливо і з великим бажанням наша країна просувається вперед до кращого життя, кращої долі.

Значення трудового законодавства як регулятора трудових правовідносин зростає з переходом планово-адміністративної економіки до роботи в ринкових умовах. Це проявляється не лише в тому, що відміняються норми, які мають надзвичайно імперативний, а інколи й суто адміністративний характер, і приймаються норми, які передбачають більшу свободу дій сторін трудового договору, а й у тому, що трудове законо­давство стає регулятором трудової діяльності робітників і службовців, які працюють не тільки на державних і громадських підприємствах, в установах і організаціях, а й за трудовим договором у кооперативах, в орендних, акціонерних, приватних та інших підприємствах [60, ст. 127].

Незважаючи на державне і політичне припинення існування СРСР, багато ще законодавчих і під законних актів про працю колишнього Союзу РСР застосовуються в Україні. Це законодавче закріплено Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р., якою передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Метою роботи є виявлення особливостей у регулюванні трудових відносин в підприємствах, що виступають у ролі роботодавців, вивчення правового статусу працівника, обсягу його прав та обов’язків, визначення кола суб’єктів трудових правовідносин, особливості правового регулювання трудового часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці тощо.

Об’єктом дослідження є врегульовані нормами права трудові відносини.

Предметом дослідження є законодавче регулювання трудових правовідносин, визначення правового статусу учасників даних відносин.

Методи дослідження. При написанні роботи застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи використовувалися при вивченні динаміки розвитку законодавства про працю України та інших держав; системно-структурний метод – у процесі виявлення особливостей статусу працюючих, роботодавців, особливостей правового регулювання праці різних категорій населення.

Нормативна база роботи – Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці (МОП) та інші нормативно-правові акти.