В Україні психоневрологічні інтернати використовують під час лікування трудотерапію.

Якщо пацієнт відмовляється від праці, керівництво закладу кидає його до спецприміщення, в якому він перебуває у жахливих умовах, поки не передумає.

Як з'ясували журналісти програми "Гроші", подібну практику використовують у Знам'янівському психоневрологічному інтернаті Кіровоградської області.

Хворі повинні сапати, копати, прибирати врожай на городах і фермах, доглядати за худобою. Усе це пояснюється бажанням вилікувати хворих від важкого недугу.

Сам директор працював раніше слідчим, але тепер стверджує, що робить все, аби його підопічні почували себе краще.

Одну з пацієнток Ірину утримують в ізоляторі. Журналісти встановили, що вона через слабкість відмовилась від роботи і вже тиждень "набирається сил" у відділенні для психічнохворих із загостренням.

В окремій частині будови, де перебуває хвора, стоїть сморід, люди знаходяться на підлозі, чути крики.

У розмові Ірина повідомила, що відмовилась працювати через хворобу, але лікарів їй не надали і вона продовжує знаходитися за так званою "загородкою".

Як стверджує лікар-психіатр Олексій Коробка, щоб перевести хворого із загального режиму на режим сурового нагляду й догляду, потрібен висновок психіатра. Але такого спеціаліста у Знам'янівському психоневрологічному інтернаті немає кілька років. Тож кому перебувати в неволі - вирішують без фахівця.

У положенні про психоневрологічні заклади прописано: "Стимулювання праці працівників інтернату здійснюється згідно з Положенням про преміювання, розробленим керівництвом установи за погодженням з профспілковим комітетом або уповноваженими трудовим колективом особами".

Отже стимулювати працю жінок варто преміями, а не відправкою за ґрати.

Крім того, трапляються випадки, коли родичі здають своїх близьких до психлікарень, аби заволодіти їхнім майном.

Подібне трапилось у Кіровограді, куди ще чотири роки назад брат привіз свою сестру, щоб отримати її багате майно.

При цьому, літня жінка цілком нормально спілкується і може спокійно пояснити причину свого місцезнаходження в інтернаті.

У цій ситуації лікар зробив однозначний висновок - здоровій тут не місце, жінку треба відпустити додому. Але директор на висновок експерта не звернув увагу, лише перевіз нещасну в сусідній інтернат.

Загалом вирватися з лікарень для психічнохворих людей, які змогли позбутися своєї хвороби, дуже складно. Чиновники ігнорують таких людей і змушують їх роками ходити і добиватися правди.