|
 Хто має
відомості про рідних,
які захищали Севастополь,
пишіть, буду
радий вам допомогти.
Адреса: Кіровоградська область,
Бобринецький
район,
с. Василівка,
вул. Л.Топор,
86, тел. 05(257)43-3-23.
Велика Вітчизняна війна закінчилася майже 66 років
тому. Але чим більше часу минає від далекого 45-го, тим менше залишається
ветеранів, які пам’ятають справжню історію і трагедію нашого народу.
Не хочу стверджувати що ми забули тих, хто відстояв нам мирне життя. Це було б
цілковитою неправдою. Однак те, що в
основному увагу ветеранам приділяємо лише у світлий День Перемоги, не можна заперечувати. А саме вони
в спеку і холод, не рідко в окопах, де води по коліна, а над головою свистять
кулі, ризикували життям, рятували товаришів, ділилися окрайцем хліба –
відстоювали майбутнє своїх дітей. Скільки написано про це творів, мемуарів,
знято художніх і документальних фільмів! Чи цікавиться усім цим наша молодь?
Спілкуюсь з сучасними молодими людьми і можу стверджувати, що крім того що вони
почули і дізналися на уроках історії, самотужки майже ніхто не звертається до
сторінок історії Великої Вітчизняної війни.
У Сучасному світі не вистачає фронтового братства,
яке було силою, що гартувала. Волю і дух. Назавжди залишаться у пам’яті спогади
учасника оборони Севастополя Івана Івановича Кривошеї про мужність і
взаємовиручку всіх, хто захищав це легендарне місто. Серед його захисників був
і мій дід Федір Іванович Сорочан. Сам він майже не розповідав про цю сторінку
своєї біографії, та від І.І. Кривошеї я дізнався, що дід був представлений до
нагороди за відновлення зв’язку на передовій, але нагороду так і не отримав.
Після здачі Севастополя пережив страхіття полону, пройшов пішки до Румунії.
Після визволення з полону ще воював і був тяжко поранений у Чехословаччині. Тож
про війну він міг би розповідати годинами. Але найнезабутнішим спогадом для
нього був Севастополь та його захисники. Після війни мріяв поїхати туди, але
через різні обставини не міг цього зробити.
Одного разу, кілька років тому, після перегляду телепрограми «Жди меня» про
пошук захисників Севастополя, я розпочав власні пошуки, після чого імена
Кривошеї І.І. та Сорочана Ф.І. були занесені в базу даних Меморіального
комплексу на 35 береговій батареї, - останньому рубежі оборони Севастополя у
1941-1942 роках.
На сьогоднішній день у Севастополі ведеться
будівництво музейного комплексу, який планують відкрити у червні-липні 2011
року. Я прагну Відшукати імена захисників Севастополя, щоб вписати їх до Меморіального
комплексу. З цією метою мною було відкрито обласну громадську організацію
«Пароль: «Севастополь».
Хто має відомості про
рідних , які захищали Севастополь, пишіть, буду радий вам допомогти. Адреса: с.
Василівка, вул. Л.Топор, 86, тел. 43-3-23.
Своїм дідам Сорочану
Фкдору Івановичу, Трохименку Трохиму Матвійовичу та всім, хто пройшов
обпаленими дорогами Другої Світової війни, присвячую:
Ти молодий, сприймаєш все
вразливо,
Ідеш по сходах начебто
ліниво,
Затягуючи кожен крок.
Та суть ходи не в сходах
крутосхилих,
То на свідомість просто давить
рок,
І доля посила урок.
Хоч вирівнятись ти уже не
в силах.
Не вийти, випрямивши спину,
По сходах прямо на
асфальт.
Так важко йти, щось давить
без упину,
Немовби ззаду крикнуть «Halt!»
І знову день запалюється з
ночі,
Та осінь тепло землю
обійма.
Так важко йти, пітьма
вкриває очі,
А зір чіткий, хоч спереду
зима.
Бач, дзвін ударив,
защемило серце,
Хода по сходах все іще
тяжить.
Тихенький скрип: то
зачинились дверці,
Знов блиск в очах і промайнула
мить.
Частинка часу, що формує
долю,
Дає нам шанс прожити не
дарма.
Якщо миттєвість закаляє
волю,
То ще далеко старості
зима.
Не зрозуміє слів,
написаних тобою,
Людина, що душею геть
пуста,
А ти все йдеш повільною
ходою,
По сходах долі, зціпивши
вуста.
Р.СОРОЧАН
| 
