Ось і пройшло більше року з тієї січневої ночі з 17 на 18 число, в ніч яку єдиний в Україні українсько - болгарський музей було нещадно обкрадено – більше 200 експонатів, які представляли собою величезну історичну цінність і були гордістю багатьох поколінь громадян Вільшанщини стали недосяжними для загалу. В раз музей а з ним і вся спільнота України позбулася історичних раритетів, які з натхненням і любов’ю з покоління в покоління було зібрано у Вільшанському музеї і дбайливо збережено його хранителями Іваном Гуржесом, Сергієм Олександровичем Осадчим, Віктором Ростиславовичем Вовчеком, Олександром Петровичем Івановим. На превеликий жаль теперішні Вільшанські посадовці від культури, обов’язком яких перш за все було збереження історичної спадщини недобросовісно (це дуже м’яко сказано) відносяться до своєї фахової справи, отримуючи при цьому ще й заробітну платню з народного бюджету! Не поспішають і наші «пінкертони» - більше року про цю Вільшанську справу ні гу-гу, а обласна прокуратура навіть повідомила, що 15.01.2010 року слідчим СВ Вільшанського РВ УМВС України в області порушено кримінальну справу № 18-3575 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і що «Для забезпечення більш повного і об’єктивного розслідування кримінальної справи та з метою встановлення осіб, що вчинили злочин, прокуратурою області надано вказівки по кримінальній та оперативно – розшуковій справах та хід виконання взято на контроль» (витяг із відповіді прокуратури кіровоградської області № 04/2/1-203 від 02.03.2010 року на депутатське звернення). А чи то «вказівки» дуже ліберальні чи то «контроль» дуже слабенький, але вже більше року ніхто із посадовців всіх рангів цією справою не опікується. Лише на Вільшанщині з цього приводу серед населення різні чутки ходять.

З року в рік святкуємо і День міліції і День працівників культури і День музеїв, ще й День місцевого самоврядування, під час торжеств звучали переможні реляції та велись розмови про сьогоденні складнощі, але ніхто не згадав при цьому про вищеописану сумну подію, в історії нашого краю. Втрату історичних експонатів Вільшанського районного українсько – болгарського історичного музею. А куди поділась професійна гордість, в кінці кінців?

Вважаю за справу честі для всіх посадовців, причетних для цієї справи, справою честі керівництва області зробити все можливе і неможливе з тим, щоб повернути все викрадене у Вільшанський музей – народну гордість нашого багатонаціонального краю. 

C.Осадчий